Україна на шляху до Європейської інтеграції зобов'язана впроваджувати принципи доброчесності та етики на всіх рівнях влади, включаючи органи місцевого самоврядування (ОМС). Однак багато громад стикаються зі значними викликами в цьому процесі. Забезпечення ефективного антикорупційного комплаєнсу, особливо на рівні ОМС, залишається однією з найактуальніших задач.
В Україні налічується близько 1,5 тис. територіальних громад їх розмір штатна чисельність мають достатньо різний рівень характер. Вони стають на передовій відбудови: від реального відновлення пошкоджених будівель шкіл садочків лікарень до забезпечення інфраструктури для внутрішньо переміщених осіб, релокованого бізнесу, військовослужбовців, які повернулись з фронту.
Держава виставляє високі зобов'язання щодо розробки планів відновлення, стратегій розвитку та інших стратегічних документів, в тому числі щодо розбудови антикорупційного комплексу.
Відсутність законодавчої бази та чітких методичних рекомендацій
Для місцевих громад впровадження антикорупційного комплаєнсу ускладнюється відсутністю належної законодавчої бази. Хоча Закон України «Про запобігання корупції» та Типове положення про уповноважений підрозділ є основними документами для державних установ, вони мають більше рекомендаційний характер для ОМС. Це означає, що без прямих вимог, місцеві органи влади можуть ігнорувати впровадження цих положень або виконувати їх формально.
Основні проблеми законодавчої рамки полягають у наступному:
- Законодавство більше зосереджене на центральних органах виконавчої влади та не враховує специфіку місцевих органів.
- Рекомендаційний характер типових положень для ОМС, який знижує їх обов'язковість для впровадження на місцях.
- Відсутність чітких інструкцій щодо організації внутрішніх контролюючих підрозділів та розробки механізмів антикорупційної політики для місцевих громад.
Це підтверджується даними Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та результатами досліджень Transparency International, які зазначають, що в місцевих громадах корупційні ризики залишаються високими через відсутність належного законодавчого забезпечення та механізмів контролю.
Брак кадрового ресурсу
Недостатність кадрового ресурсу в місцевих органах самоврядування значно впливає на ефективність антикорупційних заходів. Одна з ключових проблем – відсутність спеціалізованих фахівців, які могли б ефективно виконувати функції комплаєнсу. Часто на посади уповноважених осіб із питань запобігання корупції призначають працівників, які поєднують кілька посад, як-от юристи чи кадрові фахівці, що не мають належної підготовки чи часу для якісного виконання цих функцій.
Згідно з дослідженням НАЗК, лише 10-15% уповноважених осіб у місцевих радах мають відповідний досвід і підготовку для виконання функцій запобігання корупції. Брак спеціалізованих кадрів, зокрема у громадах, ускладнює впровадження та контроль антикорупційних заходів.
Ще один аспект – відсутність методичної та координаційної підтримки з боку центральних органів влади, таких як НАЗК, що часто залишає місцевих фахівців без необхідних інструментів для виконання їхньої роботи. Це призводить до зневажливого ставлення до функції комплаєнсу як серед колег, так і керівництва.
Корупційний тиск місцевих еліт
Депутатські ради та місцеві політичні еліти часто чинять опір впровадженню комплаєнс-систем, адже саме вони можуть бути джерелом корупційних ризиків. Чи можна в таких умовах запровадити антикорупційний комплаєнс як реальний інструмент боротьби з корупцією, а не формальність? Корупційні схеми, як-от тендери на закупівлі, які виграють пов’язані з місцевими елітами фірми, непрозоре розподілення землі, маніпуляції з комунальним майном – все це породжує недовіру громадян і зменшує їхню віру в доброчесність.
Відсутність належного громадського контролю
Громадянське суспільство на рівні місцевих громад часто не має достатньо впливу або ресурсів для забезпечення належного контролю за роботою органів влади. Відсутність активних громадських організацій, які могли б проводити моніторинг та громадський аудит діяльності місцевих рад і виконавчих органів, дозволяє корупційним схемам існувати без особливого опору.
В Україні існує значний розрив у громадському контролі над діяльністю органів місцевого самоврядування, що ускладнює боротьбу з корупцією. Ось кілька статистичних даних та досліджень, що підтверджують цю проблему:
1. Відсутність активних громадських організацій: За даними дослідження, проведеного Центром громадського моніторингу та досліджень, лише 30% місцевих громад мають активні громадські організації, які займаються моніторингом дій місцевої влади. Більшість таких організацій зосереджені на питаннях соціального розвитку, а не на контролі за корупційними практиками.
2. Обмежені ресурси для моніторингу: Згідно з дослідженням Transparency International, 70% місцевих активістів зазначають, що не мають достатньої фінансової або кадрової підтримки для проведення ефективного моніторингу діяльності органів влади. Це обмежує їх можливості впливати на прозорість та підзвітність у громадах.
3. Недостатня поінформованість громадськості: Опитування, проведене громадською організацією «Суспільство і закон», показує, що лише 25% населення місцевих громад знають про механізми звернення до органів влади щодо корупційних випадків. Брак інформації про права та можливості контролю за діяльністю чиновників сприяє корупційним схемам.
Дані свідчать про те, що відсутність активного громадського контролю та підтримки з боку суспільства залишається серйозним викликом для запобігання корупційним проявам на місцевому рівні.
Низька прозорість і підзвітність
Процеси прийняття рішень у місцевих органах влади часто непрозорі, що ускладнює громадський контроль. Відсутність доступу до інформації щодо державних закупівель, розподілу землі, комунального майна і фінансових потоків посилює корупційні ризики. Також є проблеми із підзвітністю посадових осіб, зокрема через неповне або неналежне подання декларацій про доходи.
Водночас у 2024 році в Україні були прийняті кілька важливих змін у законодавстві, які вплинули на прозорість і підзвітність ОМС. Ці зміни спрямовані на посилення контролю за діяльністю місцевої влади та покращення доступу до інформації для громадян.
Ось основні з них:
1. Законодавчі зміни: Прийнято низку законів, які посилюють вимоги до прозорості місцевих рад. Зокрема, зміни в Законі України "Про доступ до публічної інформації" передбачають зобов'язання органів місцевого самоврядування публікувати більше інформації про свою діяльність, зокрема щодо державних закупівель, планів розвитку та фінансових звітів.
2. Підвищення вимог до публікації декларацій: Зміни в законодавстві передбачають жорсткіші вимоги до подання декларацій посадовцями місцевих рад, а також запровадження електронних систем для подання та перевірки декларацій.
3. Моніторинг і контроль: Введення нових механізмів громадського контролю, що дозволяє активістам і громадським організаціям легше здійснювати моніторинг діяльності місцевих рад. Це включає механізми для подання запитів на інформацію та участь у відкритих засіданнях.
4. Покращення доступу до інформації: Запровадження обов'язкового використання онлайн-платформ для публікації інформації про діяльність рад, включаючи протоколи засідань, рішення та фінансові звіти.
Відсутність ресурсів для впровадження комплаєнсу
Багато громад не мають фінансових і технічних ресурсів для організації повноцінної системи комплаєнсу. Це стосується як матеріальної бази (системи контролю, аналітичних інструментів), так і відсутності достатнього фінансування на створення і навчання антикорупційних органів.
В Аналітичному звіті Центру політико-правових реформ детально аналізуються проблеми фінансування місцевих громад та їхній вплив на запровадження антикорупційних заходів, включаючи відсутність коштів на штатних уповноважених.
Водночас типові корупційні схеми в громадах України зосереджуються на зловживанні владою, непрозорому розподілі бюджетних коштів, маніпуляціях із землею та ресурсами громади, а також на державних закупівлях. Ось кілька поширених схем:
1. Непрозорі державні закупівлі
Один з найбільш поширених способів зловживань у громадах – це проведення фіктивних тендерів на закупівлі товарів, послуг або робіт. Через маніпуляції з тендерами, громади можуть укладати угоди з підставними компаніями, афілійованими з посадовими особами. Наприклад, тендери можуть бути оголошені з мінімальною конкуренцією або ж «налаштовані» під конкретну компанію. Результат – низька якість робіт і суттєві збитки для бюджету громади.
2. Земельні махінації
Місцеві посадовці часто маніпулюють із розподілом земельних ділянок у громадах. Це може включати незаконний продаж землі за заниженими цінами або надання земельних ділянок близьким до влади особам через фіктивні аукціони. Також часто зустрічається незаконна зміна призначення земельних ділянок для забудови або комерційного використання.
3. Приватизація комунального майна
Посадовці можуть використовувати свої повноваження для незаконної приватизації комунального майна, включаючи будівлі, інфраструктурні об'єкти та інше майно громади. Майно продається за заниженими цінами або передається в користування фірмам, пов'язаним із місцевими чиновниками.
4. Підробка документів
Відбуваються махінації з документами на різних рівнях – від актів виконаних робіт до фінансової звітності громад. Наприклад, можуть подаватися підроблені звіти про виконані роботи в рамках будівельних проєктів, хоча фактично роботи не виконувалися або виконувалися неналежним чином.
5. Конфлікт інтересів
Депутати або чиновники можуть приймати рішення в інтересах власного бізнесу чи бізнесу своїх родичів, отримуючи вигоду від державних контрактів, субсидій або інших ресурсів громади. Наприклад, влаштовують тендери або видають дозволи на будівництво саме тим компаніям, у яких вони або їх родичі мають частку.
Підсумок
Ефективний антикорупційний комплаєнс в громадах – це не лише спосіб захистити кошти й ресурси громади від зловживань, але й побудувати довіру між місцевою владою та громадянами. Україні потрібні дієві законодавчі ініціативи, підтримка громадянського суспільства та підготовка фахівців на місцевому рівні. Лише так можна забезпечити прозорість, яка стане основою для розвитку громад і всієї країни.
Стаття підготовлена в межах проєкту «Прозорість та підзвітність органів місцевого самоврядування через впровадження антикорупційних інструментів» реалізується за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Європейське Відродження України».
Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду «Відродження».
Авторка: Анна Федоренко, заступниця Голови Правління ГО «Фундація інституційного розвитку».
